* POBOCZA * KRAJNICE * RUBOVI * OBROBJA * POBOCZA * KRAJNICE * RUBOVI * OBROBJA * POBOCZA * KRAJNICE * RUBOVI *
POBOCZA Kwartalnik Literacko - Artystyczny         № 3-4 (37-38)
         Грудень 2009
         ISSN 1505-1676
українська література, українська поезія

o autorze
wstecz

Богдан-Олег Горобчук

Деякі Міські Пейзажі

всі мої тексти
перебувають між сном і реальністю

коли я був ще дуже юним поетом
коли мені було 15
коли я не мав іще навіть першої – досить невдалої – але дорогої як пам’ять – збірки
я побачив як на вулиці збило пса
по ньому проїхалась вантажівка
по чорному малому псові
по двірнязі з двірняг – худецькому і миршавому
так що всі його червонющі нутрощі вивалились
так що вивалилось агонійне його скавучання
таке пронизливе і щире
як деяка поезія Лорки

діти – власники пса – стояли на тротуарі
і кликали і кликали: Шарік, Шарік, Шарік
діти є діти

авта минали його
він верещав
ще довго верещав
поки минав я його
верещав кількасот метрів

а за кілька ночей мені наснилося
як на стадіоні біля мого будинку підрізали бомжа
і його животяра був таким же червоним
як песів
уві сні я повірив у бачене – подих перехопило і душило і тисло

прокинувся вражений

але текст про це написав лише роки 4 по тому
коли пам’ять пробачила мені зникнення болю

я написав про бомжа а не про пса
не про швидкі вантажівчині щелепи
а про чисті як небо ножі залізні як кров на смак

але я був чесним з собою до кінця
бо саме бомж помирав у моїй голові
але – реальною – псовою смертю
саме він випускав нутрощі назовні
і кров випускав
і стогони і шепоти і останні невдалі слова
випускав назовні
саме він робив той внутрішній стриптиз
якого я так спрагло чекав
і який так зосереджено минав на тій житомирській вулиці
в ті мої безхмарні 15

 

Діти жорстокі

дітей є за що ненавидіти
діти жорстокі
найчастіше - хлопчики
але й деякі дівчатка жорстокі аж до видертих пасем волосся
до роздертих нігтями облич
до винахідливих наклепів інтриг істерик історій
я був жорстоким я і тепер іноді жорстокий а отже іноді - дитина
групування додає дітям жорстокості
зацьковані одинаки найчастіше не виживають
про це писали знімали фільми і навіть мультики
про це і я вже писав - жорстоко писав - між іншим
у давньому доброму тексті "Герметичні Підземні Краєвиди"
я був жорстоким я і тепер іноді жорстокий а отже іноді - дитина
я часто пишу про дитинство - це якось особливо нав'язливо для мене
я всіма силами намагаюсь там залишитись чіпляючись за дрібниці й спогади
за ниточки що нас в'яжуть - мене і мій стан
от і тепер безладно повторюючи ніби мантру і ніби молитву
ніби замовляння ніби скоромовку ніби істину
ніби рефрен ніби приспів
ніби жінки з великими ротами ніби ти мовчиш і мовчиш
я був жорстоким я і тепер іноді жорстокий а отже іноді - дитина
я знову і знову
я знову і знову
вітер випірнує понад хвилі
човник пливе він консервна бляшанка
повз листяни острівці
повз гілочки і каміння...

 

Волт Дисней Таки Живий
(Зоран Ферич і Дещо з Питань Віри)

я думав що це мені й справді наснилось
чи принаймні намарилось
але ми снимо або колективними снами
або й не снимо зовсім – а направду перебуваємо у всіх станах
і світло під нашими повіками нічим не відмінне від Господнього Світла

але про все по-порядку

читаючи чергову антологію до львівського форуму продавців (с) Дністровий
я от виявив:
Зоран Ферич – сенсаційний і дещо скандальний письменник – думає як і я

думає
що
- Волт Дисней не помер
- я не пригадую року його смерті - та й не було її –
що
- його кріоґенно заморозили ще живого щоб колись таки розморозити
вже після наших численних смертей розривів наших численних тіл...
- "Але він так насправді не помер. Його заморозили у великій льодівні де тіло збережеться без проблем... "
- ті потвори його заморозили ті потвори самовільно припинили рухатися в ньому штурмуючи його стіни...
- "Його підлучили до спеціальної апаратури. Коли знайдуть ліки то збудять його струмом "
- є лише Бог Волт Дисней є його нескінченне друге пришестя
це він змушує наші тіла впродовж життя розриватися зсередини
це він підключає їх до неймовірних напруг це він біль і орґазм це він кров і аличевий сік
- "Тіло знаходиться у державному шпиталі округу Рідінґ у Пенсільванії... "

і як припустити що це все не збіг фантазій, інтуїцій, двох ностальгій за мультиками і страхами потворних іграшок
мозок вірити не здатен
а серце – воно відмовляється вірити що це усе – факти
що це інформація
бо в час коли інформація втратила будь-яку цінність і не потребує перевірки
коли навіть Ніцше на віру облизує зацукровані пальчики ніг Господніх
старезні мультики функціонують за власними правилами в голові Диснея
транслюючись через лише їм відомі канали в кожну кожнісіньку голову
і викликаючи однакові сни марення тріпи і навіть однакову для всіх дійсність

 

Богдан-Олег Горобчук

wstecz

українська література, українська поезія