* POBOCZA * KRAJNICE * RUBOVI * OBROBJA * POBOCZA * KRAJNICE * RUBOVI * OBROBJA * POBOCZA * KRAJNICE * RUBOVI *
POBOCZA Kwartalnik Literacko - Artystyczny         № 3-4 (37-38)
         Грудень 2009
         ISSN 1505-1676
українська література, українська поезія

o autorze
wstecz

Назар Федорак

ЖАДАН
псевдолірична антипоема

1

Смеркає.
На вулиці Мироносицькій в Харкові1
це відбувається на півгодини раніше,
ніж, скажімо, у Львові.
Така географія.
Тож, коли галицькі діти ще догулюють день,
на вулиці Харкова вистрибують пси.
За ними – господарі.

 

2

Тесть Жадана зі своїм собачам2
зовсім не змахує на Георгія із драконом3,
тому на подвір’ї з’являється з острахом
і, помічаючи зятя в компанії групи “Калєкция”4,
мовчки йде далі.
Тещу Сергія затримують на роботі
справи.
Вона повертається пізно і чує, як зять
гучно скандує в компанії групи “Калєкция”
загальновідому лексему з трьох літер.
Вона червоніє і йде готувати вечерю на мінус одного.
Її не цікавлять нюанси: що зять
якраз цитував –
і не Подіка5,
а Мао Дзедуна в оригіналі.
Дружина Світлана6, приїхавши з Києва,
застає на канапі розпластані поклади
марихуани й горілки у тільці7свого чоловіка
і поправляє синові8 постіль.

 

3

Назар Федорак і Жадан познайомились у 90-му
в Рівному
на всеукраїнській олімпіаді юних філологів.
Дебютували із віршами практично водночас –
у “Четвергу” за 1993-ій9.
Перший відтоді лише деградує,
свідчення чого, зокрема, цей опус,
другий – затьмарює всіх в Україні,
включаючи й Президента10,
над чиїм готелем пролітають лише найгаліміші ластівки11.

 

4

Львів’яни (музиканти і літератори)
охоче пиячать добу в поїзді “Ужгород – Харків”,
щоби наступного дня
донести зросійщеній публіці
пісню вкраїнську і слово.
Музикантів, поетів і публіку добирає, звичайно ж, Жадан12.
Львів’яни (музиканти і літератори)
зухвало виходять на брук
найбільшої площі Європи13,
скрегочуть зубами на Лєніна14,
стріляють очима в Держпром15
і, не змовляючись, озираються, де б похмелитися.
На поміч приходить Жадан
у головному уборі, який би вважали за свій
і Осама бін Ладен, і Єгуд Барак.16
Благодатні сто грамів притлумлюють галицьку ґречність,
і у львів’ян (музикантів, підкреслюю, та літераторів)
виникає бажання товкти
всю цю харківську кацапню17.

 

5

-- Стривайте, -- говорить Жадан18. --
В цьому місті в могилу зійшов Хвильовий19,
звідси вели у тюрми й на розстріли
цвіт вкраїнської нації.
-- Гей! -- говорить Жадан
(“гей” -- у доброму значенні вигука), --
невже не достатньо цих жертв?!
... Увесь Харків зітхає полегшено.

 

6

Від сучасного літпроцесу –
як від смерті – сховатись не можна.
Ґендерні студії пані Забужко20
дістануть вас у женевському, вашингтонському21,
а ще вірогідніше – бахмацькому22 туалеті.
Те саме – з віршами Сергія і Тетяни Дзюб23,
зі статтями в “Літукраїні” Сашка Ярового24,
з аудіозаписами Юрія Покальчука25.
Так далі жити не можна,
вирішує десь підсвідомо Жадан,
пакує манатки, плює на роботу26
і шурує кудись до забитого Нюрнберга,
де на нього чекають такі непересічні постаті,
як письменник Юрко Андрухович,
який незабаром зустріне свій сьомий десяток27,
і чех-емігрант Вальтер Загорка28,
якого вбиває своїм абстинентством
сама назва збірки С.Жадана – “Пепсі”29.
В компанії цих не познайомлених між собою людей
Жадан може мріяти про конокрадство,
торгівлю рабами,
якісь сексуальні маневри30,
що потім про них по неділях говорить
біля церкви увесь україномовний Рим31.

 

7

Дорога додому...
Обабіч вишкірює зуби і світить зогнила Варшава32,
тіні батечка Гамлета, доктора Фауста, фюрера-підараса33
махають батистовими хустинками
в добру путь українському поетові.
Савка. Привітна Мар’яна Савка34,
звільнившись на день від обов’язків
перед бібліотекою, чоловіком
і Маріанною Кіяновською35,
зустрічається з Жаданом на пластмасових столиках36
і тримає в руках м’яку іграшку
ніжно-кислотного кольору37.

 

8

Та сіре його обличчя, сльози його – брунатні38,
жінки (ці грузінки, бля39) просять його: “Люби!”
А він у свої квадратні
харківські буцегарні
до друга Вaлєра Бондаря40 вертається з боротьби.

 

9

Так минають години і дні,
так минають роки і декади.
Де ви, поети-дев’ятдесятники?
Де ви – вісімдесятники (крім Герасим’юка41)?
Вутла постать одного харківського метафориста
заступає усіх перед Богом вкраїнської музи –
таким собі сонцем оранжевим42.
Шановні, в наш час антологій і підсумків,
мінімального розуму й Інтернету
Сергій Жадан вирушає в гуцульські гори43
здобувати останню твердиню –
ментальність Малковича і Герасим’юка.

 

10

Хто такий Роман Скиба?
Це питання зовсім недавно було риторичним.
Тепер на нього доводиться відповідати,
і щоразу – по-іншому.
Він хотів бути Нобелівським лауреатом,
для цього спав в телефонній буді44.
А от Жадановому Будді
в оточенні скіфських баб45
здалека, звисока видно
Стокгольм і у ньому (з часом)
бродськоподібного46 нонконформіста
у фраку з гардеробу театру “Арабески”47
і з нобелівською промовою з жахливим слобожанським акцентом48.

 

11

А ще він приїде в Ірпінь49
туди, де колись пиячив,
де дер всіх лошиць, як кінь,
і копав футбольний м’ячик, --
на зустріч із молодими
багатим старим пердуном50.
І скаже поетка галіма
до свого, скажімо, Діми:
“Ти представляєш, Діма,
Я бачилася з Жаданом”.

 

Назар Федорак


1. На час написання антипоеми саме на цій вулиці в Харкові й мешкав Сергій Жадан.
2. У колишнього Жаданового тестя справді є пес (принаймні на час написання антипоеми був).
3. Натяк на вірш С.Жадана “Святий Георгій”, який закінчується словами: “... святий Георгій вертається в простору осінню квартиру, / і квилить під брамою змій, / ніби покинутий пес”.
4. Відома харківська рок-група, музиканти якої – приятелі по життю С.Жадана та багатьох інших сучасних українських літераторів.
5. “Подік” – лагідно-фамільярне прізвисько Леся Подерв’янського, відомого аудіодраматурга – абсурдиста й епатувальника, а водночас неперевершеного соцреаліста. Поступово входить в українську літературу щонайменше як рівний серед рівних.
6. Колишню дружину С.Жадана справді звати Світлана.
7. На час написання антипоеми С.Жадан не вирізнявся атлетичною статурою. Приміром, В.Неборак в одному зі своїх есеїв навіть назвав С.Жадана “рослиною”.
8. Йдеться про реального сина С.Жадана Івана.
9. Невеличкий художній вимисел. Дебютували автор і герой антипоеми в різних місцях. Приміром, І.Лучук наполягає, що дебют обох поетів відбувся в рубриці “Парнасленд” незабутньої львівської газети “Ратуша” ще до 1993 року. Втім, історичним фактом залишається те, що саме в часописі “Четвер” за 1993 рік були одночасно вміщені твори Н.Федорака та С.Жадана.
10. Ідеться конкретно про Л.Кучму.
11. Натяк на вірш С.Жадана “Українські авіалінії”, де є такі рядки: “... вже ластівки пролітають над готелем президентський / ... життя лише починається воїне світ не такий вже галімий... ”.
12. Натяк на практиковане С.Жаданом проведення різноманітних літературно-музичних фестивалів у Харкові.
13. За народною харківською легендою, саме це місто хизується найбільшою у світі за площею площею.
14. На жаль, саме на цій площі досі муляє око пам’ятник одіозному вождеві світового пролетаріату.
15. Держпром – одна з найбільших архітектурних пам’яток Харкова, гігантська скляна споруда у стилі конструктивізму 20-30-их рр. ХХ ст.
16. Щодо головного убору, про який ідеться в тексті антипоеми, то описати його практично неможливо, -- це треба бачити.
17. Натяк на принизливе становище в Харкові української мови на час написання антипоеми.
18. Можливо, натяк на вірш С.Жадана “Іслам”, де є рядки: “... хороше море -- мертве море / говорить ісус... ”.
19. Хвильовий (справжнє прізвище – Фітільов) Микола – український письменник, наклав на себе руки в Харкові у 1933 році.
20. Забужко Оксана Стефанівна – українська поетеса, есеїстка науковиця та літературна критикеса, неперевершена у проведенні авторських літературних вечорів. Переймається ґендерними проблемами.
21. Женева та Вашингтон – місця роботи й відпочинку О.Забужко.
22. Можливо, натяк на Костя Москальця, українського письменника, барда та філософа, який мешкає у Бахмачі.
23. Дуже плодовитий і суспільно активний сімейний дует сучасних поетів і, на думку автора антипоеми, графоманів.
24. Олександр Яровий – кандидат філологічних наук, письменник і літературний критик, близький до Спілки письменників України.
25. Юрій Покальчук – кандидат наук, письменник і революціонер, перший президент Асоціації українських письменників. На час написання антипоеми – член Національної ради з питань телебачення та радіомовлення України. Полюбляє виголошувати свої тексти під музику, а згодом тиражувати одержані записи.
26. Мається на увазі викладацька діяльність С.Жадана в одному з харківських ВНЗ.
27. Натяк на вірш С.Жадана “Музика для товстих”, який починається словами: “юрій андрухович в цьому притулку для літніх / сварливий сімдесятирічний письменник... ”. Насправді на час написання антипоеми Юрієві Андруховичу виповнився 41 рік.
28. Чеський журналіст і поет, котрий на час написання поеми жив у Нюрнберзі й писав вірші німецькою мовою, відомий розповідями про знайомство з Юрієм Ґаґаріним і про втечу на велосипеді з Чехії до Федеративної Республіки Німеччина, а також схильністю до вживання міцних і слабких алкогольних напоїв. Зараз, на жаль, уже покійний.
29. У 1998 році в Харкові вийшла спільна книжка С.Жадана та В.Загорки. Жаданова частина мала назву “Пепсі”.
30. Перефразовані вислови з інтерв’ю С.Жадана львівській газеті “Поступ” наприкінці 2000 року.
31. Натяк на засилля українських заробітчан в Італії нас час написання антипоеми.
32. Натяк на вірш С.Жадана “Варшава”, де є такі рядки: “Дитинко, ми наслідки цих революцій, // поглянь, як нам світить зогнила Варшава.... ”.
33. Натяк на вірш С.Жадана “Станси для німецько-фашистських загарбників”, де є такі рядки: “... невже ви самі не бачили, невже не мали очей, / що райх ваш – фата моргана, і фюрер ваш – підарас... ”.
34. Сучасна львівська поетеса, колишня учасниця колишнього дівочого літугруповання “Туга”.
35. Теж сучасна львівська поетеса і колишня учасниця “Туги”, однокурсниця М.Савки. Обох поєднує непорушна життєва дружба. В антипоемі йдеться виключно про дружні обов’язки.
36. Місце біля Львівської наукової бібліотеки НАН України ім. В.Стефаника.
37. Насправді цю іграшку, яка реально існувала у природі, так і не було куплено.
38. Натяк на вірш С.Жадана “Поруйнування Єрусалиму”, який закінчується такими рядками про лицаря: “... І сірим його обличчям / стікають брунатні сльози”.
39. Можливо, учасниці львівського гурту “Чорний вересень”, грузинки за національністю, але також – натяк на рядок із вірша С.Жадана “Українські авіалінії”: “... ну що – говорить президент – грузіни бля...”.
40. Валерій (Вaлєр) Бондар – харківський художник-графік, друг по життю С.Жадана.
41. Василь Герасим’юк, як і згаданий згодом Іван Малкович – українські поети-вісімдесятники, з походження гуцули.
42. Натяк на вірш українського поета-шістдесятника І.Драча “Балада про соняшник”, який закінчується рядками: “Поезіє, сонце моє оранжеве! / Щомиті якийсь хлопчисько / Відкриває тебе для себе, / Щоб стати навіки соняшником”.
43. Натяк на поїздки С.Жадана з родиною львівського рок-музиканта М.Барбари на вакації на Гуцульщину.
44. Львівський, а на час написання антипоеми – й київський поет Роман Скиба і справді одержимий мрією здобути Нобелівську премію в галузі літератури. Один із найвідоміших віршів Р.Скиби починається словами: “Я живу в телефонній буді... ”.
45. Натяк на вірш С.Жадана “Будда сидів на високій могилі....”, де є, зокрема, такі рядки: “Хоробрий Будда зупиняв ординців, / Лякаючи пеклом, обіцяючи карму, / І з бабами знову сидів наодинці, / Дивився на степ, мов на згублену карту”.
46. Нобелівський лауреат Й.Бродський – один із улюблених поетів С.Жадана.
47. Головний режисер і художній керівник харківського театру “Арабески” – колишня дружина С.Жадана Світлана Олешко, вже одного разу згадана в антипоемі.
48. Харків, де мешкає С.Жадан – неофіційна столиця української території з етнографічною назвою “Слобожанщина”.
49. Ірпінь – місто в Київській області, де у т. зв. Будинку творчості коли організовано, а коли і спонтанно збираються для відпочинку і творчої праці українські письменники.
50. Знову натяк на вірш С.Жадана “Музика для товстих”, а також і на В.Неборака, в чиїх творах та усному мовленні де-не-де зустрічається словосполучення “старий пердун”, здебільшого стосовно ліричного героя або самого мовця.


wstecz

українська література, українська поезія