* POBOCZA * KRAJNICE * RUBOVI * OBROBJA * POBOCZA * KRAJNICE * RUBOVI * OBROBJA * POBOCZA * KRAJNICE * RUBOVI *
POBOCZA Kwartalnik Literacko - Artystyczny         № 3-4 (37-38)
         Грудень 2009
         ISSN 1505-1676
українська література, українська поезія

o autorce
wstecz

Вікторія Черняхівська

країна мрій

бути частиною натовпу – вуха-легені,
дихати вогким повітрям дощів або музики,
раптом помітити блискавку майже над сценою –
я замикаюсь від світу на блискавки й ґудзики.

хочу не бути слабкою, не бути холодною,
хочу хоч раз відрізнити фальшиве від справжнього.

треба притримати сукню за край, піднімаючись сходами,
щоб не скотитись додолу, такій недосяжній.

бозна-чому світ постійно приносить мені подарунки,
бозна за що він вручає мені шоколадні медалі.

завтра я буду дзвонити у двері й проситись на руки.
зараз я можу красиво прощатись і йти собі далі.

7.7.2007

 

* * *

завтра я вийду шукати тебе,
буду в прозорій сукні.
гудки в телефоні різкі й непевні –
знову зв’язок відсутній.


бачиш, мене тепер всі впізнають –
я ж бо в прозорій сукні.
а усмішки їхні насправді люті,
а брови їхні – насуплені.

в мене тепер є прекрасна маска –
в мене прозора сукня.
сльози з обличчя витерті насухо,
серце тихіше стукає.

жити тепер так радісно-радісно –
я ж у прозорій сукні!
тільки неясно, із ким я граюся.
тільки зв’язок відсутній.

 

* * *

білошкірі мої долоні
      затуляють собою небо
я сьогодні сама священна,
      незахищена, бо сама
вечір холодно гладить скроні,
      зазирає мені під ребра
я ховаю в своїх легенях
      те, чого у твоїх нема

1.10.2007

 

* * *

інтимна лірика – це я.
мене погладили по шиї.
мене схотіли обійняти.
бери мене, люби, пиши мене,
я тобі викладуся ямбом,
поглянь, я ж твій найкращий вірш!
інтимна лірика – це я.
а ти один мені не віриш.

9.9.2007

 

Вікторія Черняхівська

wstecz

українська література, українська поезія